MDMA crystal Александровск

Мои дорогие, самым горячим летом в моей жизни стало то, как я купил МДМА и плавал в озере голым! Можете не верить, но это была просто охуенная история! Как-то раз, сидели мы в своей гопоте, пили пиво, курили чуток травки и вдруг к нам подкатил какой-то знакомый. Ну, такой типичный по виду, прям маленький таблетолог. Ходит, мотается, словно блядь пчелка. – Эй, бро, у меня закладка новая. МДМА, прям супер шняга из Голландии! – сказал он нам, приплясывая. Мы все на него смотрим, непонимающие и сразу же вопросительно спрашиваем: – Че это такое, брат? МДМА? Не украли тебя, да? – И тут этот таблетолог махнул рукой и решил нам все объяснить. – Братаны, МДМА – это такая закладка, ну типа наркоты сильной, ну блядь как ЛСД-25, только тут без кислотки. Прям огонь, давно такого не было. В Голландии эти педики выращивают у себя. Я просто охуел, когда узнал об этом! У меня есть все-все, если хотите, могу продать вам. – Сказал и посмотрел на нас все-таки с некоторой надеждой. Мы долго не думали и согласились, ведь нельзя же упускать такую возможность, правда? День "Х" настал. Мы встретились со старыми друзьями, собрали деньжат и направились встречать этого типа. Придерживаясь молодежного сленга, делились планами и ожиданиями. – Ну, понеслась, ребята! Закладки МДМА в дело и будет большая дурь! – радостно воскликнул один из наших друзей, называющих себя "гарри", и все разошлись по своим делам. Это был настоящий перевозбуждение! Мы не могли дождаться, когда уже начнется все это безумство. Взяли эти "пилули" и поехали на озеро. Там вечерело уже, а мы себе взяли шмотки, ну, чтобы сплавать туда голыми и забыть обо всех проблемах этого мира. – Братва, давайте раскумаримся, – сказали мы и одновременно выпили свои таблетки, ожидая сильнейших эмоций. И тут началось самое интересное! Первые признаки МДМА почувствовались уже через полчаса. Все начало вокруг вибрировать, словно огромное соло наших эмоций. Озеро стало сверкать под лунным светом, а время словно замедлило свой ход. Мы чувствовали себя такими близкими, словно настоящие братья. – Ё-ё-ё, брат, взгляни на эту воду! Смотри, как она блестит! – кричал я, несмотря на мою обнаженность. Озеро словно обратилось в настоящий чудесный мир, где мы могли забыть о своих проблемах и насладиться жизнью. Мне казалось, что я слышу пение ангелов, а где-то в темноте мелькают символы и орнаменты, словно настоящая доминирующая душа нашего сборища. – Вот бы, брат, чтобы это всегда было, хотя бы на одного часа, – задумчиво сказал один из наших друзей. Но, к сожалению, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Нас уже начали трясти подозрительные шумы в кустах. Оказывается, несколько легаши вздумали нам пожаловаться. Но нас это уже не волновало. Мы были слишком сильно посвящены своему путешествию внутрь себя. – Похуй на них, братва! – заорал я и стал плавать дальше. Мы уже не боялись окси, этих полицейских, ни чего-то еще! Мы были свободными душами, которые умеют наслаждаться этой жизнью и все ее моментами. – Брат, ахуенно, да? – улыбаясь спросил меня один из друзей. – Охуенно, брат, охуенно! ответил я ему и мы продолжили наше безумство. И хоть все это и было частью нашей бесконечной и замаскированной реальности, это был самый прекрасный опыт в нашей жизни. Мы поняли, что настоящая свобода – это когда ты можешь бросить все и наслаждаться окружающим миром, не боясь при этом никаких санкций или ограничений. – Брат, давай еще накатим эту закладку! – заключил наш незаменимый таблетолог, улыбаясь своими всеми зубами. Мы согласились и поняли, что теперь наша дружба не разрушима. Мы готовы идти в ногу, смеяться над любой бедой и быть поддержкой друг другу. Нам не страшны трудности, мы – гопники! И нам похуй на всё! Слава МДМА и свободе! Навсегда ваш, гопник и наркоман!

Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА. Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт! — Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу! Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє. — Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся. Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте. Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово! Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено. Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах. Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято. Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу. Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою. — Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй. Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас! На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи. Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику. Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний. Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну. Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання. Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це. Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно! А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу. Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці. Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т